Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підтакачка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підтакачка
Берлін: Українське слово, 1924

Підта́качка, ки, об. Поддакивающій человѣкъ. Въ шутку такъ называютъ второго свата (ста́росту). Незабаром — рип у хату до Векли старости: один таки сусід її, а другий, підтакачка, салдат. Кв. II. 118.