Словарь української мови (1924)/підторкувати

by Борис Грінченко

◀ підторжя

Словарь української мови Борис Грінченко П підторкувати

підточини ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підто́ркувати, кую, єш, сов. в. підторкну́ти, ну́, не́ш, гл. Подгонять, подогнать (лошадь). Доріжка добра… тільки підторкує шкапу. О. 1862. IV. 87.