Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підцобрити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підцобрити
Берлін: Українське слово, 1924

Підцо́брити, рю, риш, гл. Стибрить, стащить. Нишком… пляшечку оковитої підцобрить. Св. Л. 6.