Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підцьковувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підцьковувати
Берлін: Українське слово, 1924

Підцько́вувати, вую, єш, сов. в. підцькува́ти, кую́, є́ш, гл. 1) Натравлять, натравить. Підцькував индика собакою. 2) Подзадоривать, подзадорить, раздразнить. Підцьковує Грицька на погибель. Г. Барв. 460. Щоб все, що бачив, росказати і щоб Дареса підцькувать. Котл. Ен. Ще було й діда підцьковує, щоб гриз голову своїй дочці. Чуб. II. 97.