Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пірити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пірити
Берлін: Українське слово, 1924

Пі́рити, рю, риш, гл. 1) О дождѣ: сильно лить = Піжити 1. А на дворі дощ такий пірить. О. 1862. VIII. 40. 2) Бить, колотить. Грин. III. 446.