Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пістити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пістити
Берлін: Українське слово, 1924

Пі́стити, щу, стиш, гл. = Пестити. Пістить теля коло рук, то й віл такий буде. Черк. у.