Словарь української мови (1924)/ралити
Зовнішній вигляд
◀ ралець | Словарь української мови Р ралити |
ралиця ▶ |
|
Ра́лити, лю, лиш, гл. Пахать ралом поперегъ пахоты плугомъ. Чуб. VII. 400. Зробив рало і пішов ралить. Грин. I. 188. Василь стає в людей багачів орати, ралити, сіяти. Левиц. I. 24.