Словарь української мови (1924)/ремінник

by Борис Грінченко

◀ ремінний

Словарь української мови Борис Грінченко Р ремінник

реміння ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ремі́нник, ка 1) Родъ широкаго кожанаго мужскаго пояса изъ куска толстой кожи, сшитой вдвое, такъ что въ средину прячутъ деньги, — тоже, что и черес, только шире. Чуб. VII. 418. 2) Ремінни́к. См. Вуголов. Шух. I. 166.