Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/решітник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
решітник
Берлін: Українське слово, 1924

Решітни́к, ка́, м. 1) Продающій рѣшета. 2) — га́динець. Раст. Veronica Chamaedrys. Шух. I. 20.