Словарь української мови (1924)/решітка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
решітка
Берлін: Українське слово, 1924

Реші́тка, ки, ж. 1) Рѣшетка. Желех. 2) Родъ орнамента въ украшеніяхъ деревянныхъ гуцульскихъ издѣлій (гладкой проволокой, втискиваемой въ дерево): ломаныя линіи, различно пересѣкающіяся и образующая ромбоидальныя клѣтки. Шух. I. 281. 3) Подобный предыдущему орнаментъ при раскраскѣ гончарной посуды. Вас. 184. 4) Родъ вышивки. Шух. I. 157, 158, Kolb. I. 48, 49. 5) Снарядъ для собиранія черники: родъ совка съ плоскимъ дномъ, наружный край котораго оканчивается зубьями гребня; части: дно — гре́бінь, бока — о́бруч, ручка — фіст. Шух. I. 167. 6) Собств. Решо́тка. Родъ полки подъ шерстобитнымъ луком, на которой лежитъ разбиваемая шерсть. Седневъ, Черниг. у. Ум. Реші́точка. Чуб. VII. 415.