Словарь української мови (1924)/рик

by Борис Грінченко

◀ рийка

Словарь української мови Борис Грінченко Р рик

рикало ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Рик, ку, м. 1) Рычаніе. 2) Ревъ (вола, коровы). Г. Барв. 245. На воло́вий рик. Пространство, на которомъ слышенъ ревъ вола. Ном. № 7747. Могила од могили на воловий рик.