Словарь української мови (1924)/рикало
| ◀ рик | Словарь української мови Р рикало |
рикання ▶ |
|
Ри́кало, ла, м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ.
| ◀ рик | Словарь української мови Борис Грінченко Р рикало |
рикання ▶ |
|
Словарь української мови — Р
рикало
Борис Грінченко
1924
Ри́кало, ла, м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ.