Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рихтик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рихтик
Берлін: Українське слово, 1924

Ри́хтик, нар. Совершенно, точь въ точь. Оттакий рихтик, як ти. Уман. у. Вчора бачив коня, рихтик як той гнідий. Борз. у.