Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/риштувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
риштувати
Берлін: Українське слово, 1924

Риштува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Устраивать лѣса. 2) Снаряжать. Гармати да ковані вози в поход риштує. К. ЦН. 242. А ну лишень риштуй воза, бо завтра треба вже по снопи їхати. Канев. у. Заходиться риштувать вози в далекую дорогу. Шевч. 663. См. Рихтувати.