Словарь української мови (1924)/рихтувати
| ◀ рихтино | Словарь української мови Р рихтувати |
рихтуватися ▶ |
|
Рихтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Прочить, готовить. Мене рихтували все в москалі, а я й утік. Канев. у. Багатому рихтувала, за бідного дала. Гол. Для тебе тещенька обідець готує і доленьку рихтує. Грин. III. 526. 2) Наводить, направлять, цѣлить. Волын. г. А своє військо на Львів рихтує. АД. I. 15. См. Риштувати.