Словарь української мови (1924)/риґувати

by Борис Грінченко

◀ риґівниця

Словарь української мови Борис Грінченко Р риґувати

ридання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Риґува́ти, ґу́ю, єш, гл. Дурно писать. Ото риґує, — такі карлючки, що й не розбереш. Канев. у.