Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/риґівниця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
риґівниця
Берлін: Українське слово, 1924

Риґівни́ця, ці, ж. У ткачей: дощечка съ отверстіями для вставки въ нихъ концевъ начиння или блята, когда сквозь послѣдніе пропускаютъ нити основы; риґівниці бываютъ при этомъ подвѣшены. Константиногр. у.