Словарь української мови (1924)/родимий

by Борис Грінченко

◀ родимець

Словарь української мови Борис Грінченко Р родимий

родина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роди́мий, а, е. 1) Врожденный, природный. Гірша відьма вчена, ніж родима. Ном. № 235. Що б, пане, ваші оці очі (окуляри) Бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили. Ном. № 890, стр. 283. 2) Свой, родившійся гдѣ, уроженецъ. Я тут чоловік родимий. Харьк. г. Він наш чоловік родимий. Каменец. у. 3) Родимый, родной. Їхав милий край Дунаю та до родимого краю. Чуб. V. 378.