Словарь української мови (1924)/розбакати
| ◀ розбайоритися | Словарь української мови Р розбакати |
розбалакатися ▶ |
|
Розба́кати, каю, єш, гл. Отговорить, отсовѣтовать. Так батько та мати її туди і не пустили: там ше, кажуть, тебе розбакають, то ти і не підеш заміж. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.