Словарь української мови (1924)/розбештати

by Борис Грінченко

◀ розбехкати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розбештати

розбештатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розбе́штати, таю, єш и розбе́штувати, тую, єш, гл. Разбаловать, развратить. О. 1862. I. 72. Оці його могоричі та трахтирі і розбештали. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.