Словарь української мови (1924)/розбишака
| ◀ розбиш | Словарь української мови Р розбишака |
розбишакувати ▶ |
|
Розбиша́ка, ки, м. Разбойникъ, буянъ. Називають мене бурлакою, а мого товариша розбишакою. Чуб. Яка ж ватага розбишак! Котл. Ен. I. 16.
| ◀ розбиш | Словарь української мови Борис Грінченко Р розбишака |
розбишакувати ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розбишака
Борис Грінченко
1924
Розбиша́ка, ки, м. Разбойникъ, буянъ. Називають мене бурлакою, а мого товариша розбишакою. Чуб. Яка ж ватага розбишак! Котл. Ен. I. 16.