Словарь української мови (1924)/розбродитися

by Борис Грінченко

◀ розбріхувати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розбродитися

розбрязкатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розбро́дитися, джуюся, єшся, сов. в. розбрести́ся, ду́ся, де́шся, гл. Разбредаться, разбрестись. Г. Барв. 205. Щоб не дуже розбродились. О. 1862. II. 55. Розбрелись прочане улицями. МВ. I. 17. Було зібрались людці, та тепера розбрелись. Полт. у.