Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розбріхувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розбріхувати
Берлін: Українське слово, 1924

Розбрі́хувати, хую, єш, сов. в. розбреха́ти, шу́, шеш, гл. Разбалтывать, разболтать, разносить, разнести (сплетни). Жінки дуже нетерплячі, — зараз розбрешуть, як тільки що почують. Рудч. Ск. I. 188.