Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розбужати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розбужати
Берлін: Українське слово, 1924

Розбужа́ти, жа́ю, єш, сов. в. розбудити, джу́, диш, гл. Разбудить, пробудить. Чуб. V. 55. Ви ж було ранесенько вставаєте та нас розбужаєте. Мил. 200. Нерано дочку розбудила. Чуб. V. 787.