Словарь української мови (1924)/розбужати

by Борис Грінченко

◀ розбудити

Словарь української мови Борис Грінченко Р розбужати

розбужатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розбужа́ти, жа́ю, єш, сов. в. розбудити, джу́, диш, гл. Разбудить, пробудить. Чуб. V. 55. Ви ж було ранесенько вставаєте та нас розбужаєте. Мил. 200. Нерано дочку розбудила. Чуб. V. 787.