Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розвертати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розвертати
Берлін: Українське слово, 1924

Розверта́ти, та́ю, єш, сов. в. розверну́ти, ну́, неш, гл. 1) Разворачивать, развернуть, разворотить. Розвернув якусь бумагу і читає замість лепорта. Кв. II. 268. 2) Развалить, разломить. Що ти таке посадив на лаві, що мало хати не розверне? Рудч. Ск. I. 65.