Словарь української мови (1924)/розвертати
Зовнішній вигляд
◀ розвернути | Словарь української мови Р розвертати |
розвертатися ▶ |
|
Розверта́ти, та́ю, єш, сов. в. розверну́ти, ну́, неш, гл. 1) Разворачивать, развернуть, разворотить. Розвернув якусь бумагу і читає замість лепорта. Кв. II. 268. 2) Развалить, разломить. Що ти таке посадив на лаві, що мало хати не розверне? Рудч. Ск. I. 65.