Словарь української мови (1924)/розвора

by Борис Грінченко

◀ розволочитися

Словарь української мови Борис Грінченко Р розвора

розворина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розво́ра, ри, ж. 1) Шестъ для удлиненія воза. См. Розворити. 2) Разиня, ротозѣйка, зѣвака. Їхала, мамо, розвора та оглоблею мені в рот. Ном. № 6594. У лемковъ: лѣнивая женщина, только зѣвающая по сторонамъ. Вх. Лем. 462.