Словарь української мови (1924)/розволочитися

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ розволочити Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розволочитися 		розвора ▶
Берлін: Українське слово, 1924

Розволочи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Привыкнуть шляться, таскаться. 2) Избаловаться, развратиться. Жени, мати, свого сина, бо розволочиться. Чуб. V. 166.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/розволочитися&oldid=484745