Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розволочитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розволочитися
Берлін: Українське слово, 1924

Розволочи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Привыкнуть шляться, таскаться. 2) Избаловаться, развратиться. Жени, мати, свого сина, бо розволочиться. Чуб. V. 166.