Словарь української мови (1924)/розвідувати
| ◀ розвідна | Словарь української мови Р розвідувати |
розвідуватися ▶ |
|
Розві́дувати, дую, єш, сов. в. розві́дати, даю, єш, гл. 1) Навѣщать, навѣстить. Коли б же я зозуленька, я б до його полетіла, то б я свого сина-одинчика в чужім краю розвідала. Чуб. V. 1045. 2) Разузнавать, разузнать. Ой хто біди не знає, нехай мене спитає, бо я в біди обідав, і бідоньку розвідав. Чуб. V. 1163.