Словарь української мови (1924)/розвідна

by Борис Грінченко

◀ розвідка

Словарь української мови Борис Грінченко Р розвідна

розвідувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розвідна́, но́ї, ж. Разводная, бракоразводный актъ. Тесть уже давав і розвідну, казав, сам добуде, бо дочка нездужа, — так я не схотів. Павлогр. у.