Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розвідка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розвідка
Берлін: Українське слово, 1924

Ро́звідка, ки, ж. 1) Развѣдываніе, слѣдствіе. Недовгий час розвідує Всевишній, щоб нас судом правдивим осудити: без розвідок могущого вбиває. К. Іов. 76. 2) Изслѣдованіе (научное). 3) Жена разведенная съ мужемъ.