Словарь української мови (1924)/розвірчуватися

by Борис Грінченко

◀ розвірчувати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розвірчуватися

розвісити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розві́рчуватися, чуюся, єшся, сов. в. розверті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Разворачивать, разворотить, разматывать, размотать что либо на себѣ намотанное. Висока… все розвірчувалась (з вуалю) та чепурилась. Левиц. Пов. 205.