Словарь української мови (1924)/розганяти

by Борис Грінченко

◀ розгамуза

Словарь української мови Борис Грінченко Р розганяти

розганятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. розігна́ти, розжену́, не́ш, гл. Разгонять, разогнать, разсѣевать, разсѣять. Вітер повіває, хмару розганяє. Чуб. V. 814. Удівоньку з душі люблю, дітей розганяю. Чуб. V. 823. Він їм тугу розганяє, хоть сам світом нудить. Шевч. 7.