Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розгуторити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розгуторити
Берлін: Українське слово, 1924

Розгу́торити, рю, риш, гл. — мо́ву. Разговориться. Із вітром сонечко розгуторило мову про силу, бачите, хто з них моцніший був. Греб. 375.