Словарь української мови (1924)/розгуторитися

by Борис Грінченко

◀ розгуторити

Словарь української мови Борис Грінченко Р розгуторитися

розґедзґатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розгуто́ритися, рюся, ришся, гл. Разговориться, разболтаться. Між людьми рідко-рідко коли розгуториться, та й то ще не з усяким. Сим. 228.