Словарь української мови (1924)/роздимати

by Борис Грінченко

◀ роздивлятися

Словарь української мови Борис Грінченко Р роздимати

роздиматися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роздима́ти, ма́ю, єш, сов. в. розду́ти, розідму́, меш, гл. Раздувать, раздуть. Було те Запорожжя як у горні искра: який хоч, такий і розідми з неї огонь. К. ЧР. 88. Роздимають його (вогонь) великими шкуратяними міхами. Дещо. Пику аж роздуло. Кв. II. 334.