Словарь української мови (1924)/роздирати

by Борис Грінченко

◀ роздиматися

Словарь української мови Борис Грінченко Р роздирати

роздиратися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роздира́ти, ра́ю, єш, сов. в. розде́рти, деру́, ре́ш, гл. 1) Разрывать, разорвать, раздирать, разодрать. Розідрав сорочку. 2) Растерзывать, растерзать. Чорти роздерли батька. Рудч. Ск. I. 70. Хорти.... роздеруть. Ном. № 12574.