Словарь української мови (1924)/роздиратися

by Борис Грінченко

◀ роздирати

Словарь української мови Борис Грінченко Р роздиратися

роздичавіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роздира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. розде́ртися, деру́ся, ре́шся, гл. 1) Разрываться, разорваться, разодраться. Єдному не роздертися надвоє. Ном. № 10342. У церкві надвоє роздерлась завіса. Чуб. III. 16. 2) Преимущ. несов. в. Очень кричать, орать. Угор. Харьк. г.