Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/роздобритися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роздобритися
Берлін: Українське слово, 1924

Роздобри́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Раздобриться, сдѣлаться добрымъ. Роздобривсь бач як, що вже й грошей дає. Константиногр. у.