Словарь української мови (1924)/розживатися
| ◀ розжива | Словарь української мови Р розживатися |
розжинатися ▶ |
|
Розжива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. розжи́тися, живу́ся, ве́шся, гл. 1) Жить хорошо, хорошей жизнью. Живи, живи, дівко, з парубком, живи, розживайся. Чуб. V. 284. Узяв милий свою милу у світлочку: „отут тобі, мила, розживаться“. Чуб. V. 762. 2) Разживаться, разжиться, дѣлаться, сдѣлаться зажиточнымъ. Як стали жити, розживатися, стала родина признаватися. Мет. 246.