Словарь української мови (1924)/роззявляти
| ◀ роззявляка | Словарь української мови Р роззявляти |
роззявлятися ▶ |
|
Роззявля́ти, ля́ю, єш, сов. в. роззя́вити, влю, виш, гл. Разѣвать, разинуть. Роззявив губу. Ном. № 3446. Чуб. 1. 88, 52. І губи не роззявив. Не сказалъ ни слова. Лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив. Св. Л. 184. Чо́біт ро́та роззя́вив. Въ сапогѣ носокъ разорвался, верхъ отдѣлился отъ подошвы.