Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розинки

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розинки
Берлін: Українське слово, 1924

Рози́нки, ків, м. мн. 1) = Родзинки. 2) — продава́ти. Зѣвать по сторонамъ. По місту ходячи, розинків не продавай. Ном. № 10486.