Словарь української мови (1924)/розлогий

by Борис Грінченко

◀ розлоги

Словарь української мови Борис Грінченко Р розлогий

розлогистий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розло́гий, а, е. 1) Просторный, широкій. Од Дударів до Чернишів дорога розлога. Чуб. V. 199. 2) О рвѣ, рѣкѣ: съ отлогими берегами. 3) Раскидистый (о деревьяхъ). 4) О рогахъ: расходящійся въ разныя стороны. Рудч. Чп. 255.