Словарь української мови (1924)/розлоги

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розлоги
Берлін: Українське слово, 1924

Розло́ги, гів, м. мн. Особаго рода ворота у гуцуловъ: состоятъ изъ двухъ столбовъ, въ которыхъ сдѣланы дыры — ґа́ри, a сквозь нихъ продѣваются жерди — за́ворітниці; когда нужно проѣхать, жерди высовываются; для пѣшеходовъ достаточно разсунуть лишь верхнія жерди, такъ какъ около воротъ лежатъ камни, помогающіе переступать нижнія. Шух. I. 86.