Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розломлювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розломлювати
Берлін: Українське слово, 1924

Розло́млювати, лю́ю, єш, сов. в. розломи́ти, млю́, миш, гл. 1) Разламывать, разломить. Кругом хату обступили, дівці двері розломили. Чуб. V. 988. 2) Только сов. в. Розломи́ло мене́. Ломитъ меня. Болить мене всюди, руки й ноги як поодрубувані, розломило мене. Драг. 64.