Словарь української мови (1924)/розлупатися

by Борис Грінченко

◀ розлука

Словарь української мови Борис Грінченко Р розлупатися

розлупити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розлу́патися, паюся, єшся, гл. Продрать глаза (послѣ сна). Поки встане та начухається та розлупається та роздивиться, а робота стоїть. Херс. у.