Словарь української мови (1924)/розлука
Зовнішній вигляд
◀ розлук | Словарь української мови Р розлука |
розлупатися ▶ |
|
Розлу́ка, ки, ж. 1) Разлука. Як ізв'яже піп руки, не буде, серденько, розлуки. Чуб. V. 132. 2) Разводъ. Мировий розлуку дає. Г. Барв. 508. 3) Знахарское средство противъ колдовства, града и пр. Шух. 1. 43. Ум. Розлу́чка. А од нелюба од поганого повік нема розлучки. Грин. III. 330.