Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розлука

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розлука
Берлін: Українське слово, 1924

Розлу́ка, ки, ж. 1) Разлука. Як ізв'яже піп руки, не буде, серденько, розлуки. Чуб. V. 132. 2) Разводъ. Мировий розлуку дає. Г. Барв. 508. 3) Знахарское средство противъ колдовства, града и пр. Шух. 1. 43. Ум. Розлу́чка. А од нелюба од поганого повік нема розлучки. Грин. III. 330.