Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розмаїти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розмаїти
Берлін: Українське слово, 1924

Розмаї́ти, маю́, ї́ш, гл. Разнообразить. А ви вже бо жирно хочете, — щоб чотирі сорочки та й розмаїть, щоб неоднакові були. — Як це, діду розмаїть? — Так, щоб одна на одну не схожа була шитвом. Лебед. у.