Словарь української мови (1924)/розорювати
| ◀ розорити | Словарь української мови Р розорювати |
розоряти ▶ |
|
Розо́рювати, рюю, єш, сов. в. розора́ти, рю́, реш, гл. Распахивать, распахать. Ой висока полонина з вітром говорила, хиба ж її розорити, жито би родила. Шух. 1. 200.