Словарь української мови (1924)/розоряти
| ◀ розорювати | Словарь української мови Р розоряти |
розорятися ▶ |
|
Розоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. розори́ти, рю́, риш, гл. Разорять, разорить. Вона і Трою розорила, вона Дідону погубила. Котл. Ен.
| ◀ розорювати | Словарь української мови Борис Грінченко Р розоряти |
розорятися ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розоряти
Борис Грінченко
1924
Розоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. розори́ти, рю́, риш, гл. Разорять, разорить. Вона і Трою розорила, вона Дідону погубила. Котл. Ен.