Словарь української мови (1924)/розраювати
| ◀ розрахуватися | Словарь української мови Р розраювати |
розревтися ▶ |
|
Розра́ювати, ра́юю, єш, сов. в. розра́яти, ра́ю, єш, гл. 1) Отсовѣтывать, отговаривать, отговорить. Полюбив дівчину — розраяли люде, — мені молодому пароньки не буде. Нп. Подавали рушники змовились, — чи годиться ж розраювати? МВ. I. 40. Розраяли, розсудили, щоб ми в парі не ходили. Чуб. V. 242. 2) Посовѣтовать. Да розраяли мене вражі люде: іди заміж — луччей тобі буде. Чуб. V. 594.